Електронна музика та інструменти

План-конспект

Клас:   7

Тема уроку: Електронна музика та інструменти.

Мета уроку: Ознайомити з електронною музикою, електроінструментами  та   історією їх створення, знаходити  відмінності   між  електронними і звичайними інструментами,   розглянути   особливості електронної музики.

Навчальна: розпізнавати на слух звучання електронних  інструментів

Розвивальна: Розвивати вміння учнів уважно слухати музику, яку виконують електронні інструменти, та розвивати вміння розпізнавати за зовнішнім   виглядом   та   на   слух електронні інструменти.

Виховна: Виховувати ціннісне ставлення до електронної музики, інтерес до історії створення електронних інструментів.

1.Організаційний момент (1 хв.)

Готовність учнів до уроку.

2. Актуалізація опорних знань (2 хв.)
Що ви знаете про електронну музику та її виникнення? Назовіть відомі вам електронні музичні інструменти.

3.Вивчення  нового матеріалу (15 хв.)

Сьогодні, поряд із народною і класичною музикою, найчастіше у програмах радіо і телебачення, у кінофільмах і комп’ютерних іграх лунає сучасна музика створена в сучасний спосіб – за допомогою електронних інструментів та класичних інструментів осучаснених новітніми технологіями. І це не дивно, адже в епоху розвитку електронних технологій змінюється палітра музичного мистецтва. З розвитком електроніки виникають нові можливості для композиторів і виконавців. Зароджується новий напрям мистецтва — електронна музика.

Відтак визначаємо, що електронна музика це музика, створена з використанням електронних музичних інструментів і технологій.

Але до електронної музики була музика «конкретна»

Що ж таке конкретна музика — це сукупність викривлених (перекручених) природних шумів, для якої характерна відсутність мелодії. Ідеться про такі шуми як плескіт морських хвиль, шелестіння листя, спів пташок, завивання вітру, стукіт крапель дощу, а також звуки молотів, поїздів, машин тощо.

Засновником, теоретиком і творцем конкретної музики був П'єр Шеффер — інженер, спеціаліст з електроніки та радіотехніки.

У 1948 р. П’єр Шеффер створював чимало шумових дослідів. Саме вони згодом стали основою конкретної музики, яка в подальшому вплинула па розвиток електронної музики.

Як визначив, ще у 1950 році, композитор і теоретик Кельнської студії, Герберт Аймерт -  принцип і мета власне електронної музики «...полягає у створенні виключно засобами електрики тонів і звуків у механічній їх реалізації, при якій виключається виконавець». Але мені здається, що він прав лише частково, бо навіть за такою музикою стоїть конкретний виконавець.

Проте, що більше людей прилучалося до створення нової музики, то більше з'являлося думок про шляхи її розвитку. Адже композитори дійсно знаходили в барвах електронного звуку дещо більше, ніж технічний курйоз.

«Електронна музика починається там, де кінчається музика інструментальна» - Г. Аймерт

Дехто, в тому числі П’єр  Шеффер, продовжив експерименти в напрямку деформації звуку та разом з іншими прагнув до створення певного композиційного порядку.

У 1951 році у Кельні з'явилась нова дослідницька лабораторія — студія електронної музики. Тут, під керівництвом композитора й теоретика Герберта Аймерта, утворилася група щирих її прихильників: винахідник Оскар Зала, інженер Фріц Енкель та композитор Карлхайнц Штокгаузен у якого вчився, та з яким співпрацював відомий композитор та новатор Жан-Мішель Жарр.

З часом ці напрямки в музиці — конкретна та електронна — взагалі злилися: у сучасних творах можна спостерігати звуки обох типів та їх взаємодію. Приблизно ж тоді студія електронної музики з'являється у США — в Нью-Йорку. Продовжувачі школи конкретної музики Олександр Люенінг та Володимир Усачевський, а також Роджер Сешенз і Мілтон Беббіт, що приєдналися до них, оперували виключно конструюванням тембрів на синтезаторі RСА, який працював на перфокартах. 

Їх починання, методи роботи з новим звуковим матеріалом стали широковідомі й набрали популярності. Трохи пізніше, в середині 50-х років, студії електронної музики виникли в Італії, Японії, Бельгії.

Найвідомішою роботою в даному стилі є «Електронна поема» Едгара Вареза, яка вперше прозвучала на відкритті Брюссельської всесвітньої виставки у 1958 р. і згодом стала її гімном.

 Конкретна музика різнобічно вплинула на формування великої кількості стилів електронної музики, однак найвизначніше її досягнення полягає в тому, що вона є «пращуром» академічної електронної музики. Зважаючи на складність роботи з обладнанням того часу, електронна музика не отримала в даний період широкого поширення. Однак у 90-х pp. ХХ сторіччя відбулося повторне відродження електронної музики. Для її виконання використовували вже електромеханічні музичні інструменти, наприклад:

Лазерна арфа  - електронний музичний інструмент, що являє собою кілька лазерних пучків, які потрібно перекривати, за аналогією зі щипками струн звичайної арфи. Для уникнення травм при грі на інструменті використовувалися спеціальні окуляри та рукавиці. В основному інструмент використовується під час концертів. На лазерних арфах грають Б. Зайнер,

Ж. Жарр, К. Ліфанте, С. Памарт та інші.

Синтезатор  - електронний пристрій, який синтезує звук за допомогою одного чи кількох електричних генераторів коливань різноманітної форми

Вокодер (англ. vocoder)  -  інструмент (немузичний), призначений для аналізу та синтезу звуків та мовлення. Вперше вокодер був використаний гуртом «Kraftwerk» у 1974 році. Пізніше його широко застосовували у своїй творчості «Pink Floyd», Ж. Жарр та інші музиканти.

Терменвoкс  -  музичний інструмент, головною частиною якого є два

високочастотних коливальних контури, налаштовані на спільну частоту.

Виконавець керує роботою терменвокса, змінюючи положення долонь навколо антен інструмента.

Також є класичні інструменти, що змінились під впливом електротехнічного прогресу, наприклад: Електрогітара, Електроскрипка, які перетворюють коливання металевих струн в магнітному полі звукоприймача в електричний сигнал.

Взагалі, електронні музичні інструменти  - тип електромузичних інструментів, будова яких ґрунтується на використанні електронних схем, що генерують змінний струм певної частоти і форми, що відповідає певній висоті і тембру звуку.

Усі ці інструменти та можливості стали доступні не лише професійним студіям звукозапису, а й широкому загалу. Тому електронна музика, яка раніше розвивалася переважно композиторами академічного напряму, стала частиною поп-культури. В електронній музиці особливу роль відіграють темброві і фактурні барви, колористичні ефекти, які виникають завдяки експериментуванню з різним звучаннями.

На фоні винаходу нових звучань періодично змінювались жанри музики. 1990 роки запам’ятались евроденсом

2000 це епоха трансу та хаус-музики

2010 роки – розквіт дабстепу та трап музики,

а в теперішній час йде перехідний період де поп музика почала використовувати популярність EDM та усі можливості електронної музики.

4. Практична діяльність учнів (20хв.)

Сприйняття музичних творів.

Space - Magic fly

Jane-Michel Jarre - Popcorn

Gigi D'Agostino - Bla Bla Bla

Проаналізуй ці твори за таким планом:

1. Які характерні особливості електронної музики було відчутно у творах?

2. Яка кількість музичних інструментів звучала в кожній композиції?

3. Яке враження на тебе справила музика? Розкажи про свої відчуття.

5. Підсумок  уроку ( 5хв.)

Учитель підводить підсумки.

Що ви знаєте про електронну музику і її виникнення?

Розкажіть про свої враження від уроку.

6. Домашнє завдання (2хв.)

Опишіть  можливості  синтезатора  як  музичного  інструменту нового покоління.

7. Відеоурок

посилання на презентцію, посилання на план-конспект